четверг, 18 февраля 2016 г.

Автономне опалення не звільняє від плати за місця загального користування


Мешканці багатоквартирних будинків, які встановили індивідуальні системи опалення, з настанням опалювального сезону отримують рахунки від теплопостачальника. Але оплата тепер нараховується не за опалення помешкання, а за місця загального користування. Необхідність сплачувати такі рахунки, звісно, обурює мешканців. Адже вони мають розраховуватися за послугу, якої, здавалося б, не відчувають. Чимало питань стосовно плати за опалення місць загального користування виникало до КП «Токмак теплоененргія» на громадських слуханнях у мікрорайоні «Ковальський». У цій статті ми законодавчо обгрунтуємо правомірність нарахування цієї плати.
Що таке місця загального користування? 
Відповідно до Положення про систему технічного обслуговування, ремонту та реконструкції житлових будинків в містах і селищах України, затвердженого наказом Держжитлокомунгоспу України від 31.12.1991 року № 135 термін «місця загального користування» визначено синонімом терміну «допоміжні приміщення».
Відповідно до ЗУ «Про об`єднання співвласників багатоквартирного будинку» від 29.11.2001 № 2866-III допоміжні приміщення багатоквартирного будинку - це приміщення, призначені для забезпечення експлуатації будинку та побутового обслуговування мешканців будинку (сходові клітини, вестибюлі, перехідні шлюзи, позаквартирні коридори, колясочні, кладові, сміттєкамери, горища, підвали, шахти і машинні відділення ліфтів, вентиляційні камери та інші технічні приміщення). 
Термін «місця загального користування» згідно ДБН В.2.2-15-2005 «Житлові будинки. Основні положення» вживаються у такому значенні: підсобні приміщення багатоквартирного житлового будинку - приміщення, призначені для забезпечення експлуатації будинку та побутового обслуговування його мешканців (сходові клітки, вестибюлі, перехідні шлюзи, позаквартирні коридори, колясочні, комори, сміттєзбірні камери, горища, підвали, шахти тощо).
Яким чином нараховується оплата за опалення місць загального користування?
Розібравшись із значенням терміну місця загального користування, спробуємо зрозуміти, як нараховується оплата за опалення цих приміщень. Розмір платежів визначається відповідно до Методики розрахунку кількості теплоти, спожитої на опалення місць загального користування багатоквартирних будинків, та визначення плати за їх опалення яка затверджена наказом Мінбуду від 31.10.2006 № 359. При розрахунку загальної кількості теплоти, спожитої на опалення місць загального користування у багатоквартирних будинках, та визначення плати за їх опалення, площа місць загального користування визначається на рівні поверху. Площа підвалів та горищ до розрахунку не включається. 
Таким чином, співвласники квартир повинні брати участь у витратах на утримання будинку пропорційно займаній площі житла. 
У Методиці (п 2.1.4.) наведено формулу загальної кількості теплової енергії на опалення місць загального користування Qмзк = ∑QК мзк + Q втр, де ∑ QК мзк – кількість теплової енергії на опалення окремого приміщення місць загального користування, Гкал; Q втр. - утрати теплової енергії розподільчими трубопроводами опалення будинку, прокладенними в підвалі або на горищі (розраховується за СниП 2.04.05-91 «Отопление, вентиляция и кондицирование» приложение 12, 1991). Плата за опалення місць загального користування визначається за формулою: П = Q¹мзк • Т, Де Q¹мзк – витрати теплової енергії, спожитої на опалення МЗК, Т – тариф на теплову енергію для даної категорії споживачів. Що стосується надання пільг та субсидій на оплату послуг з централізованого опалення місць загального користування за наявності індивідуального опалення, то чинними нормативно-правовими актами це не передбачено.
Чи треба платити, якщо місця загального користування не опалюються? Більшість мешканців багатоповерхівок мають привід запротестувати — за що платити, якщо місця загального користування не опалюються, у під`їздах навіть немає батарей? Відповідь на це болюче питання дасть вищенаведена формула.
Формула розрахунку оплати за місця загального користування складається з двох частин. І якщо послуги з опалення місць загального користування не надаються (∑Qмзк = 0), то залишається друга частина формули, згідно якої нарахування за втрати теплової енергії розподільчими трубопроводами опалення будинку, прокладеними в підвалі або на горищі, є обов`язковими (наголосимо, не опалення, а саме утрати теплової енергії розподільчими трубопроводами опалення будинку прокладеними в підвалі та горищі). Тобто, якщо у формулі один із доданків дорівнює нулю, то сума рівняється значенню другого доданка. КП “Токмак теплоенергія” розраховує тільки другу частину формули Q втр.
Хто ж має сплачувати за опалення місць загального користування? 
Відповідно до Правил користування приміщеннями житлових будинків і гуртожитків, затверджених Постановою Кабінету Міністрів від 08.10.1992 року № 572, ст. 382 Цивільного кодексу України, ст. 10 ЗУ «Про приватизацію державного житлового фонду» та рішення Конституційного суду України від 02.03.2004 року № 4 – рп/2004, власники квартир багатоквартирних будинків є співвласниками усіх допоміжних приміщень будинку та його технічного обладнання і зобов`язанні брати участь у загальних витратах, пов`язаних з утриманням будинку та прибудинкової території відповідно до своєї частки у майні будинку.
Відповідно до п. 28 Правил надання послуг з централізованого опалення постачання холодної та гарячої води і водовідведення, затвердженими постановою Кабінету Міністрів України від 21.07.2005 року № 630 споживачі, які встановили в квартирі багатоквартирного будинку індивідуальні (автономні) системи опалення, оплачують послугу з централізованого опалення місць загального користування будинку відповідно до методики, що затверджується центральним органом виконавчої влади з питань житлово-комунального господарства.

Враховуючи викладене, співвласники житлового будинку повинні брати участь у витратах на його утримання пропорційно своїй частці у будинку. Відключення від мереж ЦО та ГВП не є підставою для звільнення від такої участі.

Комментариев нет:

Отправить комментарий